Димченко С.С., ст. викладач кафедри духових та ударних інструментів ІМ РДГУ

Димченко К.С., викладач, зав. відділом духових та ударних інструментів РДМШ №2.

          СЕКРЕТИ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВАСИЛЯ ТЕМНЮКА
                             (ДО 70-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ)
У статті розглянуто та проаналізовано педагогічний, методичний та творчий доробок, викладацький шлях засновника відділу духових та ударних інструментів, старшого викладача Рівненської ДМШ №2 Василя Адрійовича Темнюка. Окреслена його роль у розкритті творчих здібностей учнів та формуванні і становленні їх, як творчих особистостей. 
Ключові слова: педагог, викладач, педагогічна майстерність, методика викладання, музика, флейта, учень, музикант, особистість. 
The article discusses and analyzes the pedagogical, methodical and creative achievements, academic way senior lecturer Rivne children's music school №2 Vasilia Adriyovycha Temnyuka. Outlined its role in revealing the creative abilities of students and the formation and establishment of them as creative individuals.
Keywords: teacher, teaching skills, teaching methodology, music, flute, student, musician, personality.
Музика – один з найяскравіших видів мистецтва. Разом з живописом, театром, поезією вона є художнім відображенням життя. Музика – найбільш універсальна мова людства, яка допомагає взаєморозумінню, пробуджує та об’єднує людей і, водночас, допомагає кожному знайти свій сенс життя.
Маленька дитина, починаючи своє знайомство з музикою з відносно простих мелодій, які викликають в неї відчуття радості, прагнення рухатися, посміхатися, непомітно для себе потрапляє на шлях, який приведе її до розуміння всього найкращого, що винайшло та пережило людство.
Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями. Ефективність діяльності викладача на сучасному етапі зумовлена не лише втіленням новітніх технологій але й вмілим розкриттям потенціалу свого учня через застосування різних педагогічних методів виховання. Одна із характерних особливостей діяльності викладача музичної школи полягає в тому, що ефективність діяльності та масштаби педагогічних досягнень залежать від рівня особистісного розвитку викладача. Оскільки тільки особистість може виховати особистість. Векторним спрямуванням та вихованням учнів займаються саме викладачі музичних шкіл.
У зв’язку з цим постає питання про розвиток особистісного потенціалу викладача, що в результаті розкриває потенціал учня. Отже, актуальним є питання розвитку особистісного потенціалу викладача музичної школи, що сприяє успішній професійній діяльності та допомагає досягти максимальних результатів розвитку учня та вдосконалити його творчий потенціал.
Аналіз останніх досліджень. Поняття розвитку особистісного потенціалу викладача і розкриття потенціалу учня є базовими для нашого дослідження. Отже, проаналізуємо основні підходи до вивчення даного феномену, а також розкриємо секрети вдосконалення творчого потенціалу учнів за багаторічну викладацьку діяльність Темнюка Василя Андрійовича.
Цілі статті. Вивчити та систематизувати творчий доробок, викладацький шлях старшого викладача, засновника відділу духових та ударних інструментів ДМШ №2, талановитого виконавця, педагога Василя Андрійовича Темнюка, який вплинув на формування та становлення творчого потенціалу своїх учнів. 
Виклад основного матеріалу дослідження. Музична освіта — процес засвоєння знань, вмінь та навичок, необхідних для музичної діяльності, а також сукупність знань отриманих у результаті навчання. Під музичною освітою нерідко розуміють і саму систему організації музичного навчання. Основний шлях отримання музичної освіти — навчання під керівництвом викладача в навчальному закладі.
Саме в музичній школі дитина робить перші кроки до пізнання секретів музики. Навчання в школі дає змогу учням задовольнити потребу в творчому, інтелектуальному, духовному розвитку, допомагає в професійному самовизначенні, сприяє відкриттю величного і прекрасного світу музики. Але все це неможливо без головного провідника між музикою та дитиною – справжнього наставника, талановитого та мудрого вчителя. Саме від нього залежить ефективність музичного виховання юних музикантів, від його світогляду і професійної підготовки, педагогічного балансу та майстерності, високого рівня інтелекту та душевної чуйності. Всі ці складові чудово поєднуються та втілюються в життя прекрасним викладачем Василем Андрійовичем Темнюком, який у 2017 році святкує своє 70-річчя.
Лейтмотивом музично-педагогічної діяльності Василя Андрійовича є його слова: «Потрібно відноситися до своїх учнів, як до своїх рідних дітей – тільки тоді можна завоювати їхню довіру». Цими словами просякнуте все його творче та професійне життя. 
Василь Андрійович Темнюк народився 20 квітня 1947 року в с. Черниця, Корецького району Рівненської області. Любов до музики та гри на духових інструментах йому прищепив керівник дитячого духового оркестру Черницької загальноосвітньої школи – Мархайчук Іван Михайлович. Директор школи – Ліберда Григорій Данилович сприяв всебічному розвитку духового оркестру. Першим музичним інструментом, який опанував Василь Андрійович, був баритон. 
Після закінчення школи з товаришами по оркестру він поїхав вступати до Рівненського державного музичного училища. Успішно здавши вступні іспити був зарахований до числа студентів. Упродовж 1961-1965рр. навчався по класу флейти у декількох викладачів - Діденка Олександра Івановича, Кузніцова Івана Васильовича та Шевчука Івана Захаровича, по класу диригування у Шевчука Івана Захаровича.
Будучи студентом 3-го курсу влаштувався на посаду артиста оркестру до Рівненського українського музично-драматичного театру імені М. Островського.
В 1966 р. вступив до лав радянської армії, служив у навчально-танковій дивізії «Рівненська» у штабному військовому оркестрі м. Борисов Борисівського району Мінської області (Білорусь), у складі якого відіграв 4 паради в зведеному оркестрі (500 оркестрантів) в м. Мінськ.
Прийшовши з армії в 1968 році продовжив працювати в Рівненському українському музично-драматичному театрі імені М. Островського. Гастролюючи у складі оркестру театру побував в таких містах СРСР: Красноярськ, Новосибірськ, Оренбург, Тюмень, Новокузнецьк, Кемерово, Прокоп’євськ, Уфа, Байконур.
Упродовж 1970-1975 рр. працював художником та артистом естрадного оркестру «Акорд» БК «Цементників» м. Здолбунів під керівництвом видатного піаніста та джазмена ¬– Іванова Олексія Васильовича.
1976 - 1980 рр. працював артистом естрадного оркестру «Червоні маки» під керівництвом Іванова Олексія Васильовича та в духовому оркестрі під керівництвом Баланчика Миколи Олександровича в палаці культури «Хімік» [2].
Упродовж 1988 – 1993 рр. навчався заочно в Рівненському державному інституті культури на кафедрі хорового диригування. 
1995-1997 рр. працював за сумісництвом викладачем по класу флейти кафедри духових та ударних інструментів Рівненського державного інституту культури. 
В 1974 році на запрошення директора дитячої музичної школи №2 Тищенка Миколи Федоровича, Темнюк Василь Андрійович разом з Шапіро Юхимом Григоровичем, на базі загальноосвітньої школи №8, засновують відділ духових та ударних інструментів. В цей період і починає в повній мірі проявлятися педагогічний талант Василя Андрійовича. В музичній школі він одночасно викладає клас флейти, кларнета, гобоя, фагота та тромбона. Результатом їх плідної діяльності став перший вдалий набір учнів на відділ, завдяки якому був створений дитячий духовий оркестр. У зв’язку з початковою малочисельною кількістю основного контингенту учнів музичної школи, молоді викладачі В.А.Темнюк та Ю.Г.Шапіро майстерно заохочували учнів загальноосвітньої школи №8 до гри у духовому оркестрі. Репетиції починалися з 7-ї години ранку, перед уроками в загальноосвітній школі, а вже після їх закінчення діти з радістю відвідували заняття зі спецінструменту та оркестрового класу. Вже за рік наполегливої роботи, в 1975 році Василь Андрійович та Юхим Григорович провели перший звіт відділу духових та ударних інструментів дитячої музичної школи №2. Оркестр духових інструментів брав активну участь у заходах міста Рівного та області. Щоб заохотити дітей, керівництво міста забезпечувало духовий оркестр музичними інструментами, сценічними костюмами та влаштовувало екскурсії до видатних міст Радянського союзу: Києва, Одеси, Москви, Бресту, Вільнюсу, Риги, Великого Новгороду, Ленінграду, тощо. Методика викладання Василя Адрійовича зароджувалась та втілювалась не лише на уроках зі спецінструменту, а й у тісному спілкуванні з дітьми під час туристичних походів, в яких він був не тільки вчителем-прикладом, а й старшим другом. 
Надалі викладацький склад відділу духових та ударних інструментів музичної школи №2 збільшувався, зростав набір учнів, розширювався вибір інструментів. З початку під нову музичну школу було пристосовано приміщення по вул. С. Разіна, 87. В 1976 році дитяча музична школа № 2 розташувалася в старовинному будинку по вул. 16 Липня, 22, а в 1988 році школа отримала від адміністрації міста сучасне приміщення по вул. М. Островського, 13а, що збудоване за спеціальним проектом, в якому були передбачені класи для індивідуальних занять з фаху, аудиторії для занять з музично-теоретичних дисциплін, малі репетиційні зали, нотна бібліотека, фонотека та концертна зала [1].
З розширенням школи – розширювався і відділ духових та ударних інструментів. Упродовж 43 років відділ збільшився з 20 до 140 учнів, з 2 до 17 викладачів фахових дисциплін. Протягом всього періоду існування школи роботу відділу очолювали: Ю.Г. Шапіро, В.І. Хрін, М.В. Сернюк, нині керує відділом К.С. Димченко. На відділі існує декілька потужних учнівських та викладацьких творчих колективів. Серед них дитячий духовий оркестр, засновником якого був Ю.Г. Шапіро (помічник диригента В.А. Темнюк), згодом керував В.І. Хрін, а у 1986 році керівником оркестру став віртуозний аранжувальник О.В Мичко. У 1996 році цей колектив здобув звання «зразкового» [4]. Сьогодні керує оркестром викладач вищої категорії Ю.В. Островський. Постійно функціонують: ансамбль флейтистів, керівник – старший викладач В.А. Темнюк; ансамбль ударних інструментів, керівник – старший викладач В.В. Ковальчук; ансамбль саксофоністів, керівник – викладач вищої категорії О.О. Потайчук; духовий оркестр викладачів та духовий оркестр учнів молодших класів, керівник – викладач вищої категорії – В. В. Радчук. У 2010 році розпочав свою роботу джазовий оркестр, керівник – випускник школи А. О. Боровець.
Упродовж своєї педагогічної діяльності Василь Андрійович Темнюк випустив понад 100 учнів. Багато з них поєднали своє життя з музикою, закінчили та продовжують здобувати освіту в музичних закладах України: Мазурок Анатолій – майор, музичний керівник, диригент військового оркестру м. Рівного, Пушкарук Оксана – викладач по класу флейти Шепетівської ДМШ, Негода Ірина – артистка оркестру Рівненського академічного українського музично-драматичного театру, Новосад Марія – концертний виконавець, викладач музичної школи м. Дуйсбург (Німеччина), Опанасюк Ірина – керівник підготовчої групи зразкового дитячого духового оркестру «Олександрія» Рівненської області, Криворученко Анна – студентка Львівської консерваторії, Маругіна Ольга та Богак Анастасія – студентки Рівненського державного музичного училища РДГУ. Василь Андрійович провів велику кількість майстер-класів, відкритих уроків, написав більше 20-ти методичних робіт, розробив навчальні програми для шести- та восьмирічного термінів навчання, які націлені на виховання молодого покоління флейтистів та здобуття навичок сольної та оркестрової гри на флейті. Програма «Музичний інструмент флейта» була затверджена та рекомендована до друку методичною радою РДМШ №2, впроваджена в навчальний процес ДМШ міста Рівного та області.
Як зауважує директор Рівненської дитячої музичної школа №2 старший викладач, Голова президії Ради директорів початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів Рівненської області Сергій Васильович Климчик: «Темнюк Василь Андрійович – засновник відділу духових та ударних інструментів, працює в школі вже 43 роки, старший викладач по класу флейти. Говорити про Василя Андрійовича без хвилювання та глибокої поваги не- можливо. Це педагог з великої літери, який виховує в своїх учнях чудовий естетичний смак, виконавську майстерність, прищеплює любов до інструменту. Василь Андрійович є прекрасним педагогом-наставником молодих спеціалістів, які починають свою педагогічну діяльність в музичній школі. Це справжній професіонал, фахівець своєї справи, який вміє знайти сокровенні ниточки до юних душ учнів свого класу. Знаю Василя Андрійовича більше 25-ти років і по сьогоднішній день переймаю його професійний і життєвий досвід, ентузіазм та захоплююсь його вмінням ставитися до учнів та колег. За вагомий внесок у розвиток культури Василь Андрійович був відзначений численними грамотами міського та обласного управлінь культури і туризму, в 2008 році став «Стипендіатом міського голови».
В.О. Сухомлинський писав: «Музичне виховання – це не виховання музиканта, а передусім виховання людини» [3]. 
Музика – це не тільки поняття естетичне, але в значній мірі – духовне. Це добре розуміли прадавні греки. Освічена людина на їх мові значить «музична», тобто та, яка отримала музичне виховання. Так, піфагорійці користувалися музикою для виховання молоді, змінюючи характер і темперамент людей. Вони були переконані, що суспільне виховання базується, головним чином, на музичному вихованні. Без музики взагалі неможливе таке виховання, стверджували піфагорійці. Музика в розумінні греків близька до психічного стану, тому що вона передає рух, а рух є зовнішнє виявлення характеру. Отже, змінюючи характер руху, який є в музичних звуках, використовуючи різні мелодії, інструменти, ритми і лади, можна створювати різні настрої людської психіки і таким чином впливати на виховання людського характеру. 
Зі спогадів старшого викладача по класу туби Рівненської дитячої музичної школа №2 Микола Васильовича Сернюка: «Працюючи з Василем Андрійовичем з 1976 року в музичній школі можу сказати, що це дуже порядна, відверта та щира людина, справжній вчитель та обдарований музикант! Учні Василя Андрійовича завжди на високому рівні здають академконцерти та майстерно виконують концертну програму у численних заходах школи та міста. Василь Андрійович щорічно проводить звітні концерти класу за участі всіх без винятку учнів, в яких діти виконують сольні твори, грають в дуетах, тріо та ансамблях флейтистів. Ця методика допомагає набути досвід концертних виступів, що дуже важливо для подальшої колективної та сольної діяльності музиканта. Василь Андрійович завжди прийде на допомогу, підтримає в скрутний час та поділиться досвідом з педагогами-початківцями, тому з набором дітей на відділ духових та ударних інструментів ніколи не виникало проблем».
Музика знаходить палкий відгук у серці кожної людини, особливо маленької. Адже її мову розуміють усі, незалежно від національності та художніх уподобань. Вона бентежить наші душі, є засобом емоційного і духовного зв’язку між людьми.
Немає нічого кращого за професію вчителя музики. Яким би не був його настрій, які б події в його житті не відбувалися, цілющим для нього залишається спілкування та взаємодія з дітьми. І якщо цього немає, то вчитель не стане Майстром. 
Зі слів Анатолія Мазурка – майора, музичного керівника, диригента військового оркестру м. Рівного: «Василь Андрійович – добра та чуйна людина, прекрасний викладач, терплячий до дітей, ніколи не чув від нього підвищеного тону. Він завжди вмів в коректній формі донести до учнів кожне слово, бачив проблему і вирішував її один на один, не залучаючи батьків, вірив в сили своїх учнів, вірив в наш талант, а ми вірили йому та любили. Вмів підбадьорити та вселити впевненість в собі, вмів розважити від сумного настрою і надихнути на нові звершення. Завжди влучно підбирав дітям програму, зацікавлював концертними виступами, залучав до гри в ансамблях та дуетах». 
Пізнання дитиною світу – писав В.О. Сухомлинський, – починається з пізнання людини, а людина відкривається перед дитиною в образі матері, батька і вчителя. Улюбленим учителем підлітка, юнака, дівчини стає той, хто щодня відкривається перед допитливим юним розумом і полум'яним серцем якоюсь новою гранню. Якщо ви хочете бути улюбленим учителем, турбуйтесь про те, щоб вашому вихованцю було що у вас відкривати [3].
З листа Оксани Пушкарук, викладача по класу флейти Шепетівської ДМШ: «Василь Андрійович – мій дорогий та улюблений вчитель, завжди усміхнений та веселий. Після першого мого знайомства з ним, мене дуже приємно вразили його сонячні веснянки на обличчі. Василь Андрійович завжди зустрічав з посмішкою, жартував, був доброзичливий до всіх учнів. Вчитель прищепив любов до флейти, тому з великим задоволенням ходила на його уроки. Вибирав цікаві твори, які я залюбки виконувала. Привчав до виступів на різних сценах і в музичній школі, і в драматичному театрі, і в парку та загальноосвітніх школах. Також вміло вирішив проблему, яка виникла в тому, що мені потрібно було відвідувати духовий оркестр, але так як в духовому оркестрі були одні хлопці – я почувалася трішки ніяково, але Василь Андрійович пообіцяв, що знайде хороший колектив, в якому мені буде цікаво і комфортно. Через деякий час він завів мене в Палац дітей та молоді (на той час Будинок піонерів) де проходили репетиції дитячого фольклорного ансамблю «Веснянка». Мені дуже сподобалась ця ідея і я з великим задоволенням почала грати там на сопілці та флейті».
Педагог за фахом повністю відповідає за ідейне зростання своїх вихованців. Велику помилку допускають ті педагоги-музиканти, які обмежують свої обов'язки лише навчанням учнів грі на інструменті. Моральний образ учня, його погляди та переконання, його ставлення до музики в значній мірі складаються під впливом педагога, формується і дисципліна учня, його ставлення до вивчення інших предметів, ставлення до оточуючих. Так, прищеплюючи учням любов до музичної культури свого Народу, до класичної музичної спадщини, він закладає міцний фундамент майбутніх поколінь. У процесі індивідуальних занять за фахом педагог має можливість вести бесіди з учнями на різні теми, ближче знайомитися з їх життям і, таким чином, своєчасно помітити недоліки кожного, щоб в процесі виховання направити свою увагу на їх усунення. Без творчої ініціативи і самостійності не сформується справжній музикант-виконавець. Над розвитком цих якостей в учня педагогу потрібно працювати кожного дня, упродовж усього періоду навчання. Адже свідоме засвоєння в процесі навчання – один з основних принципів педагогіки.
Зі слів Ольги Маругіної: «В кожної людини в житті були вчителі. Люди, які, на рівні з батьками, передавали знання та власний досвід, і лише одиниці можуть з гордістю сказати, – в мене був найкращий у світі Вчитель! Це дуже важливо – мати вчителя-друга, наставника, який показує гідний приклад не лише професіонала, а й людини з великої літери. Такі люди дійсно запам'ятовуються на все життя. Моя історія в музиці почалася близько 10-ти років тому, коли я вперше зайшла в клас Темнюка Василя Андрійовича, який проводив набір до класу флейти, (цей клас і досі залишається одним із найзатишніших закутків світу). Василь Андрійович – природжений Вчитель, сенсей, який знаходить підхід навіть до найпроблемнішої дитини. Погодьтесь, не кожен спеціаліст-психолог здатний на таке! Так і я, завдяки Василю Андрійовичу, повірила у себе, в силу музики та таїнство мистецтва. І вдячність моя за це – безмежна! Особливо мене гріють спогади про репетиції перед конкурсами та концертами. На канікулах, у вихідні дні, у заметіль чи дощ – Василь Андрійович прокладав далекий шлях до музичної школи №2, тільки заради двох годин репетицій, і все заради мене. І це ще більше стимулювало мене до занять та нових звершень. Він виховує в своїх учнях не лише любов до музики та інструменту, а й відповідальність та взаємоповагу. Працю вчителя ні з чим не можна ні порівняти, ні зіставити!»
В кожної дитини є задатки до творчості, тому обов’язок педагога відкривати і розвивати ці задатки і перетворювати їх у здібності, тому що творчо та духовно наповнена дитина – найвища якість, унікальна соціальна цінність.
Висновки. Невипадково в словах «духовність» і «духовик» – один корінь – «Дух». Дух дитини має зароджуватися в школі. Дух того, що вона є неповторною та унікальною дитиною на Землі. Дух того, що вона всім своїм життям буде нести людям добро, радість, нові відкриття. Впевненість в тому, що лише вона і ніхто більше не зробить того, що їй у цьому житті призначено зробити! Дух того, що вона найдосконаліше творіння Природи. Дух того, що всі її найкращі справи залишаться людям. Дух того, що віра в усе це – єдина віра в житті всього людства. 
Отже, секрет педагогічної майстерності Темнюка Василя Андрійовича, на нашу думку, полягає в тому, що він не тільки може професійно розпізнати, оцінити та розвинути здібності учнів, а вміло пробудити в них любов до своєї професії. Василь Андрійович обдаровує їх скарбами своєї педагогічної майстерності та своїм прикладом надихає учнів і колег робити добро, адже його так не вистачає в сучасному світі.

Вітаємо стипендіата міського голови 2016року, ученицю відділу духових та ударних 

інструментів Рівненської ДМШ №2 

Глущишин  Христину! 

ЮВІЛЕЙНИЙ КОНЦЕРТ СЕРНЮКА М.В.

Багатогранність викладацької душі

(до 70-річчя Миколи Васильовича Сернюка) 

Музика – це одкровення значно вище, ніж мудрість і філософія …

Вона є посередницею між життям розуму і життям почуттів …

та повинна викресати вогонь із людських сердець.

Людвіг Ван Бетховен.

     Музику вважають одним із найдавніших видів мистецтва. Тепер ніхто не скаже напевно, що з’явилося раніше – наскельний живопис чи первісні духові інструменти, зроблені з трубчастих кісток. Можна припустити, що ці два напрями виникли паралельно. Очевидно одне: пошук звукової гармонії супроводжує людину впродовж усієї історії.

     Музика служить особливою моделлю людського настрою. З існуючих видів мистецтва вона визнана найбільш чуттєвою формою. Здавна люди в Стародавній Греції стверджували, що музична освіта людини - найпотужніший засіб, тому що ритм і мелодія проникають в найвіддаленіші куточки душі людини.

     А перші кроки до пізнання секретів музики дитина робить у музичній школі – першому храмі мистецтва у своєму житті. Саме музична школа покликана виховувати маленьких музикантів, прищепити їм гарний смак, допомогти зробити перший крок на великому шляху пізнання музики. Почесна місія провідника у світ музики покладається на викладача, який може здійснити це чудо. Особливо, якщо цей викладач з «великим» серцем.

     Саме таким чудовим викладачем є Микола  Васильович Сернюк, який у цьому році святкує своє 70-ти річчя.

     Ефективність музичного виховання школярів залежить від особистості вчителя, його світогляду і професійної підготовки, педагогічного балансу і майстерності, високого рівня інтелекту і душевної чуйності. Він повинен не лише любити музику, а й уміти зацікавити нею дітей, знати і розуміти її в значно більшому обсязі, ніж хоче навчити цього своїх вихованців, бути поінформованим у питаннях педагогіки і психології, естетики і мистецтва, постійно збагачуватися новими знаннями.

     Лейтмотивом музично-педагогічного життя Миколи  Васильовича стали слова В.А.Сухомлинського: «Музичне виховання – це не тільки виховання музиканта, а, насамперед, виховання людини». Це він зрозумів під час подолання труднощів шляху особистого життя.

     Сернюк  Микола  Васильович, не випадково, народився 19 квітня 1945 року в Австрії, в столиці європейської класичної музики – м.Відень. До 1962 року виховувався у дитячому будинку в м.Дубно Рівненської області, згодом його перевели до дитячого будинку  смт. Володимирець. В будинку дитини  вперше  познайомився з нотним письмом та вправно оволодів  музичним інструментом.  Прикріпив любов до музики та зацікавив хлопчика своєю грою на баритоні Бабінський Микола Михайлович -керівник духового оркестру  Володимирецького будинку дитини. В 1962 р. вступив до Рівненського музичного училища по класу туби до викладача Островського Олександра Микитовича, після закінчення музичного училища в 1966 році був направлений за місцем роботи до Рівненської ДМШ №1- викладачем по класу духових інструментів (труби, баритона та туби).

     У 1976 р. був переведений Рівненським міським управлінням культури  до ДМШ №2 - викладачем по класу духових інструментів.

     З 1983-1988 р. навчався в  Рівненському державному  інституті культури за спеціальністю «організатор-методист культурно-освітньої роботи»  та паралельно здобув ще одну вищу освіту  на кафедрі духових та ударних інструментів, де навчався у чудових педагогів: диригента,  викладача по класу тромбона і туби, заслуженого працівника культури України , доцента В’ячеслава  Миколайовича Старченка  та по класу диригування  у  старшого викладача  Дмитра Сергійовича  Полеха.

     Прийшовши молодим спеціалістом на відділ духових та ударних інструментів, відразу ж долучився до справи, яку розпочали два викладачі –Юхим Григорович  Шапіро та Василь Андрійович Темнюк  (засновники відділу), навчаючи  учнів грі на духових інструментах для створення на відділі духового оркестру.  Надалі викладацький склад збільшувався, зростав набір учнів, розширювався вибір інструментів. Протягом існування школи роботу відділу очолювали  Ю.Г.Шапіро,  В.І.Хрін. В 1988 році дирекція ДМШ№2 призначила Миколу Васильовича завідуючим відділом духових та ударних інструментів. З легкої руки чудового та відданого своїй роботі Миколи Васильовича відділ набув нового життя .

     Зі слів нинішнього директора Рівненської дитячої музичної школа №2 викладача вищої категорії, старшого викладача, Голови президії Ради директорів початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів  Рівненської області Сергія Васильовича Климчика: « Сернюк  Микола  Васильович працює в школі 39 років - один із засновників відділу духових та ударних інструментів, спеціаліст вищої категорії , старший викладач, викладач по класу туби. Протягом 26 років очолював відділ духових та ударних інструментів. За цей період відділ виріс від 40 до 138 учнів, від 6 до 14 викладачів фахових дисциплін. Усі викладачі мають вищу фахову освіту. На відділі  діють класи труби, тенора, баритона, кларнета, флейти, саксофона, туби, тромбона, ударних інструментів, сопілки.

     Відділ має декілька потужних учнівських та викладацьких творчих колективів. Серед них дитячий духовий оркестр, засновником якого був Ю.Г. Шапіро, згодом керував В.І.Хрін, а у 1986 році керівником оркестру став віртуозний аранжувальник  Мичко О.В. В 1996 році цей колектив здобув звання «зразкового». Зараз керує оркестром  Ю.В. Островський. На відділі функціонують такі колективи: духовий оркестр викладачів, керівник – В.В. Радчук; духовий оркестр учнів молодших класів, керівник – В.В.Радчук; джазовий оркестр, керівник –  випускник школи Андрій  Боровець; ансамбль  ударних інструментів, керівник – В.В.Ковальчук; ансамбль флейтистів, керівник – В.А.Темнюк; ансамбль сопілкарів, керівник – М.А.Кузмічова; ансамбль саксофоністів, керівник – О.О.Потайчук; ансамбль трубачів, керівник - М.В. Сернюк.

      Говорити без глибокої поваги про Миколу  Васильовича неможливо, тому  що я сам особисто маю честь працювати 23 роки із цим прекрасним педагогом, порядною та чуйною людиною. За період педагогічної роботи Микола Васильович зумів виховати велику плеяду педагогів - духовиків, які  працюють  в музичних школах, середніх спеціальних та вищих навчальних закладах, є солістами симфонічних, духових  та джазових колективів  як в Україні, так і за її межами.

     19 учнів його класу вступили до середніх та вищих спеціальних музичних закладів. Серед випускників його класу – Сиротюк Павло – учасник Київського брас квінтету, Лауреат Республіканського конкурсу, соліст симфонічного оркестру Національної опери України.

     Директор Рівненського палацу культури та спорту «Хімік» - Олександр Подганюк.

     Керівник духового оркестру Рівненського міського палацу культури «Текстильник» - Владислав Анчук.

    Лауреати обласних конкурсів:  Євтєєв Олександр, Рожицький Андрій.

     Рощук Юрій – дипломант Всеукраїнського конкурсу ім.В.Старченка 2005 року.

     В 2008 році учні класу викладача Сернюка М.В. Дейнека Андрій та Євгейчук Тарас вступили до Рівненського інституту мистецтв РДГУ.

     Сернюк Микола Васильович самовіддано працює над збереженням традицій духового відділу. З ініціативи завідуючого відділом Миколи Васильовича було створено викладацький духовий оркестр, який приймає  активну участь в житті школи та загальноміських заходах. Протягом  20 років оркестр викладачів займав призові місця в обласних оглядах-конкурсах.

    Микола Васильович має велику кількість методичних доробок та є розробником програм по класу туби, в яких використав надбання кращих європейських шкіл.

     За  вагомий внесок у розвиток культури Микола Васильович  Сернюк   був відзначений багатьма грамотами міського та обласного  управлінь культури і туризму, в 2009 році став «Стипендіатом міського голови»».

     Залучення до музики одне з найцікавіших і радісних занять. Так як вона пов'язана з багатьма сферами людської діяльності, вчитися можна не тільки музиці, але і через музику, особливо в ранньому віці.

     Музика в сім'ї мистецтв займає особливе місце завдяки її безпосередньому комплексному впливу на людину. Багатовіковий досвід і спеціальні дослідження показали, що музика впливає і на психіку, і на фізіологію людини, що вона може надавати заспокійливий і збуджувальний вплив, викликати позитивні і негативні емоції. Саме тому при всій розмаїтості напрямків роботи сучасної музичної школи з великою наполегливістю стверджується теза про важливість музичного виховання всіх дітей без винятку, про її значення для розвитку загальних психічних властивостей (мислення, уяви, уваги, пам'яті, волі), для виховання емоційної чуйності, душевної чуйності, морально-естетичних потреб, ідеалів, тобто для формування всебічно розвиненої, гуманної особистості. Особистості, яка буде будувати нову Україну. Яка буде впевнено знати що - щоб залишатися людьми, навіть у найважчі часи війни, нам потрібна музика, мова та культура.

     Вчитель - професія унікальна.  Подібної в світі просто немає.  Педагог своїм серцем, розумом формує завтрашній день: людину, суспільство, зрештою -цивілізацію . Адже буквально все проектується і твориться на звичайному уроці. Велике щастя мати вчителя доброго, щирого, який навчає бути Людиною. Велике щастя мати мудрого, талановитого вчителя, який уміло передає нам свої знання та вміння. А найбільше щастя для вчителів - бачити у своїх учнях, дітях продовження себе.

     Кожна дитина – особистість, наділена талантами. Микола Васильович, доторкнувшись до дитячої душі своєю дбайливою, люблячою «рукою», вміє розпізнати  в дитині ці таланти, наблизити її душу до творчості, до краси. Кожен урок, кожна зустріч з учнями – це для нього нове відкриття.

      Отже, секрет педагогічної майстерності М.В. Сернюка, на нашу думку, полягає в тому, що він не тільки вміє розпізнати, оцінити і розвинути обдарування учнів, а й пробудити любов до своєї професії.

     Для кожного з нас учитель - близька і дорога людина. Усі  учні та випускники щиро шанують і люблять його.  Вони вдячні йому за мудрість, душевне тепло, яким він від усього серця щодня ділиться з ними.

     З листа Павла Сиротюка: «Із року в рік учитель продовжує себе у своїх учнях. Його думки, почуття щедро віддані дітям, працюють на майбутнє.

Ви, Миколо Васильовичу, десятиліттями вкладаєте свої знання, душу і серце в справу музичного виховання дітей, навчаєте їх розуміти та любити музику.

Я впевнений, що Ваш образ –образ улюбленого вчителя, доброго і водночас

вимогливого, учні пам’ятатимуть усе життя. Саме Ви вплинули на мій професійний вибір. Завдяки Вашій невтомній та кропіткій праці, міцному фундаменту, який був закладений Вами в роки мого навчання в ДМШ №2 м.Рівного, я зміг продовжити навчання в Рівненському державному музичному училищі, а згодом і в Київській державній консерваторії  ім.П.І.Чайковського.

Сьогодні я звертаюсь до Вас зі словами великої вдячності та поваги».

     Слово вчителя, - писав В. А. Сухомлинський, –інструмент, який нічим не можна замінити і який діє на душу дитини. Мистецтво виховувати - це мистецтво спілкування, звертаючись до людського  серця…

     Зі спогадів Олександра Подганюка: «Творче життя артиста, музиканта, складається успішно в тому випадку, якщо на початку зустрічається людина, яка на все життя стає провідним променем, що направляє, освітлює дорогу в правильному напрямку.

     Своїм становленням та творчим успіхом я завдячую Миколі Васильовичу –  його натхненню, закоханості в звук та неабиякому умінню майстерно привити любов до музики.

     В далекі вісімдесяті, коли пробитись звичайній людині  було доволі важко, він терпеливо та впевнено вивів мене на мистецьку дорогу. Повірив, безкорисно допоміг в підготовці до вступу в музичне училище. Ця перша, але така бажана перемога у моєму житті і його перемога. А таких перемог в житті Миколи Васильовича чимало. Магія музики, вчительський талант та безкорисливість мого вчителя  допомогли багатьом творчим людям знайти та розпізнати своє покликання.

     Моя музика, моя творчість – це вдячні плоди його таланту та любові до людей».

     Основою музичного виховання є активне, зацікавлене музичне сприймання та відтворення. Музика підтримує, надихає,  дає сили або ж допомагає заглибитися у неймовірний світ прекрасного.

     Зі слів ВладиславаАнчука: «Думаю, що з Миколою Васильовичем знайома значна частина мешканців нашого міста. Адже довелось йому навчати музичній майстерності, в свій час, багатьох рівнян, зрілого, тепер уже, віку. Пізніше, – їхніх дітей, а тепер уже й онуків. Я теж був одним із них, був учнем Миколи Васильовича Сернюка.

     Шість років, починаючи з 1983 року я навчався в його класі в ДМШ№2. Спочатку грав на тенорі, і лише в останній рік оволодів грою на тубі.

     Без перебільшення, саме завдяки Миколі Васильовичу мій життєвий шлях назавжди пов’язаний з музикою. Добрий і чуйний серцем, з самих перших уроків він підтримував і допомагав оволодіти музичними азами. Учив розуміти і любити музику, зробити її справою свого життя. Микола Васильович ніколи не сердився і по-доброму пробачав мої підліткові промахи. Маю сказати, що і до сьогодні я з подивом спостерігаю за його здатністю знаходити підхід до дітей. Адже учнів йому не бракувало ніколи. І цим не можна не захоплюватись».

     Вчитель музики – це педагог і музикант в одній особі. Тому його творчий потенціал поєднує в собі педагогічно-методичну й музичну творчість.

     Феномен музичного мистецтва полягає не тільки в здатності збагачувати емоційні переживання людини, але і в можливості викликати емоційні реакції й оцінки, відносини, що лежать в основі інтересів, потреб, переваг особистості. Сучасні погляди на процес формування дитячої особистості характеризуються опорою не тільки на придбання нових знань і вмінь, але й на вироблення певних ціннісних орієнтацій людини, що складають базис особистісної культури. Якщо передача знань вимагає головним чином звернення до інтелекту особистості, то вироблення ціннісних орієнтації пов'язана, перш за все, з впливом на емоції і почуття людини, які, у свою чергу, сприяють перетворенню ціннісних установок у його переконання.

     Л.Виготський писав: “Перш ніж ти хочеш залучити дитину до якоїсь діяльності, зацікав її нею, потурбуйся про те, щоб виявити, що вона готова до цієї діяльності, що в неї напружені всі сили, необхідні для цього, і що дитина діятиме сама, вчителеві ж лишається тільки керувати й спрямовувати цю діяльність”. Якраз в Миколи Васильовича Сернюка, неймовірним чином виходить не тільки зацікавити, а й закохати в такі важкі й не дуже популярні духові інструменти, як туба, тенор чи баритон. Беручи інструмент в руки, своїм чарівним звуком, зарядом оптимізму, чистою посмішкою, випромінюючи любов та всиляючи віру, він надихає майбутніх маленьких  музикантів до навчання гри на духових інструментах. Але цим не обмежується його діяльність. Микола Васильович  майстер свого діла. Він знайомий з конструкцією кожного духового інструменту. Його «золоті руки» надають старим інструментам нового життя. Не зважаючи на занепад духового мистецтва і брак коштів на придбання нових інструментів, він підтримує життя духової музики. Тому що музика –є одним з наймогутніших засобів виховання. який надає естетичного забарвлення духовному життю людини. Без музики важко переконати людину у тому, що вона прекрасна, а це переконання є обновою емоційної, естетичної, моральної культури.

     В такі важкі часи для України, як ніколи виникає нагальна потреба у відродженні духових оркестрів, які надихають людей на нові звершення, патріотизм та віру в перемогу, для підтримки духу Українського Народу.

     Важко уявити собі життя без музики, захоплюючої усі наші почуття, ушляхетнюючої, одухотворяючої нас і своєю таємничою, і, водночас, зрозумілою мовою, що доносить до нас велич життя, її красу, гармонію, глибину людських відносин і радість спілкування людини зі світом, що оточує його.

 Димченко С.С.

 ст. викл. кафедри духових та ударних інструментів  ІМ  РДГУ.

 Димченко К.С.

 викладач, зав. відділом  духових та ударних інструментів ДМШ №2.

**************************************************

    Оволодіти музичним інструментом нелегка справа. Це щоденна копітка праця. Юна особа підіймається на сцену, і ось вона вже не учень, а - Артист!

    Справжнім святом творчості, феєрією дитячого таланту став звітний концерт Рівненської ДМШ№2, який відбувся 21 березня 2015 р. Чарували своєю майстерністю також і учні відділу духових та ударних інструментів : зразковий духовий оркестр – керівник Юрій Островський , джазовий оркестр – керівник Андрій Боровець, квартет саксофоністів – керівник Олег Потайчук, квартет та дует сопілкарів – керівник Марина Кузмічова, ансамбль ударних інструментів – керівник Віталій Ковальчук, конц. Марина Мостова. Солісти: Анастасія Богак (флейта) учениця 5 класу, клас викл. Василя Темнюка, конц. Марина Брега; Андрій Деркач (кларнет) учень 7 класу, клас викл. Миколи Протаса, конц. Лариса Стукало; Катерина Альонова (сопілка) учениця 6 класу, клас викл. Марини Кузмічової , конц. Лариса Стукало.

*************************************************                

                        Звіт відділу 2012

  *************************************************                             

                                    Різне 

********************************************

Відділ духових та ударних інструментів

Відділ існує від початку заснування музичної школи №2. Засновниками відділу духових та ударних інструментів були Юхим Григорович Шапіро та Василь Андрійович Темнюк. Надалі викладацький склад збільшувався, зростав набір учнів, розширювався вибір інструментів. На відділі  діють класи: труби, тенора, баритона, кларнета, флейти, саксофона, туби, тромбона, ударних інструментів, сопілки. Сьогодні число учнів складає 139 чоловік. Випускники відділу працюють в оперних театрах, військових оркестрах, музичних школах, середніх та вищих навчальних закладах.

Протягом існування школи роботу відділу очолювали  Ю.Г.Шапіро,  В.І.Хрін,  М.В.Сернюк,  нині керує відділом К.С. Димченко. Під її керівництвом працюють 16 педагогів: Сергій Климчик, Микола Сернюк, Андрій Боровець, Василь Радчук, Тарас Пастушок, Віталій Ковальчук, Валерій Кошин, Юрій Островський, Едуард Сернюк, Василь Темнюк, Марина Кузьмічова, Олег Потайчук, Микола Протас, Петро Мартинюк, Віталій Чорноморець, Сергій Туровський. Усі викладачі мають вищу фахову освіту.

 На відділі існує декілька потужних учнівських та викладацьких творчих колективів. Серед них дитячий духовий оркестр, засновником якого був Ю.Г.Шапіро, згодом керував В.І.Хрін, а у 1986 році керівником оркестру став віртуозний аранжувальник Мичко О.В. У 1996 році цей колектив здобув звання «зразкового». Зараз керує оркестром спеціаліст вищої категорії Юрій Островський. Постійно функціонує  ансамбль ударних інструментів, керівник – спеціаліст вищої категорії Віталій Ковальчук, духовий оркестр учнів молодших класів, керівник – спеціаліст вищої категорії Василь Радчук, духовий оркестр викладачів, керівник - Василь Радчук, у 2010 році розпочав свою роботу джазовий оркестр, керівник –  випускник школи Андрій Боровець.

Відділ пишається випускниками школи, які продовжують навчання у вищих навчальних закладах України різного рівня акредитації, грають у професійних колективах міста, області, країни та за її межами.